Перший раз у перший клас

Коли дитина досягає віку шести-семи років, багато батьків стурбовані питаннями, пов'язаними з його вступом до школи. 
Як зробити так, щоб дитина легко вчилася, із задоволенням ходила в школу, була гарним (або навіть кращим) учнем в класі? 
У цей період батьківські амбіції призводять до парадоксальної ситуації, коли дитина починає сприйматися через призму успішності навчання в школі. 
Наскільки правомірна така позиція мам і тат? 
Чи є критерій, який дозволяє адекватно оцінити ступінь підготовленості дитини до шкільного життя?

    Такий критерій є, і в психології він отримав назву "шкільна зрілість", або психологічна готовність дитини до шкільного навчання. 
      Під шкільною зрілістю розуміється досягнення дитиною такого рівня психічного розвитку, коли він виявляється здатним брати участь в шкільному навчанні.
    Що забезпечує успішне освоєння нової соціальної ролі школяра? 
    Більшість батьків думають, що вони підготували дитину до школи, якщо навчили його, наприклад, читати. Чи так це? Як показує досвід, до кінця першого півріччя першокласники вирівнюються і читають приблизно однаково. 
        Отже, навички читання, письма, рахунку і інші ставляться до загальнонавчальних умінь, але, не дивлячись на свою важливість, не вони визначають готовність дитини до школи. 
        Старший дошкільник до початку шкільного навчання вже пройшов величезний шлях у своєму психічному розвитку. Можна виділити три основних напрямки психологічної готовності дитини до школи: психофізіологічний, інтелектуальний та особистісний (Див. Таблиця 1). 
        Як допомогти дитині підготуватися до школи? Відповідь дуже проста: без стресу. Працюючи з дитиною, слід уникати надто сильної мотивації на успіх, яка вганяє всю родину в стрес, так що в гонитві за знанням втрачається сам його сенс. 
        В таких випадках дитина не вчиться самостійно працювати. Бо найважливіша складова, яка робить навчання творчим процесом, – це пізнавальний інтерес. Без цього навчання перетворюється в дресуру. Це найважливіше, що треба розвивати у майбутнього учня. 
        Також буває, що дитина не хоче нічого робити, або просто лінується. Проте, що таке лінь? Відсутність інтересу, волі чи «натхнення»? Коли так, то треба обов’язково розібратися в причинах такого стану дитини – як медичних, так і соціальних. Правильний підхід до такої ситуації – це активна співпраця з фахівцями. І грубою помилкою з боку батьків чи вихователів буде ставити на дитині штамп, що вона, лінива чи нетямуща «від природи» – і після цього розслаблятися, бо ж «нічого тут не вдієш»… 
        Накраще буде, коли сам дорослий займе позицію дослідника і спробує заохотити дитину разом з ним досліджувати світ (тобто спробує розбудити в неї пізнавальний інтерес). Коли дитина побачить перші результати та успіхи, то в неї з’явиться бажання вчитися, задоволення від пізнання нового. Їй сподобається думати, вона буде тішитися з власних успіхів. А це і є адекватна мотивація. Саме цього треба навчити дитину. 
        Готуючи дитину до школи, батькам важливо також мати адекватні очікування щодо її успіхів у навчанні. Відомий психолог Лев Виготський сформулював важливу з цього погляду концепцію зони найближчого розвитку. Основна ідея полягає в тому, що важливо оцінити не лише актульний стан розвитку дитини, а й її потенційні можливості до навчання. 
        Те, що дитина ще не може зробити сама, але вже може виконати з допомогою дорослого, якраз і є її зоною найближчого розвитку. Цього її найлегше навчити. Коли дитина почне самостійно виконувати те, що раніше робила тільки з вашою допомогою, можна буде рухатися далі, допомагаючи їй подолати наступну сходинку. 
Коли ж варто починати підготовку? Відповідаю: почніть сьогодні!

Наступний перелік питань допоможе зрозуміти ступінь готовності вашої дитини до школи.
Не засмучуйтесь завчасно, якщо не змогли відповісти на все. 
Неважливо, якого віку дитина. 
Важливо, що ви почали позитивні зміни, прийняли важливе рішення і готові працювати! 
     Навіть якщо ваша дитина – ще немовля, починати не зарано. Ви обов’язково знайдете, як зацікавити його «корисною» грою. Якщо ваша дитина вже школяр і ви помітили, що в неї труднощі в навчанні, – не впадайте у відчай. З адекватною допомогою дитина зможе їх подолати. 
І забудьте про штампи, страхи та стреси! Ви готові до нових відкриттів! 

Доброго дорослішання!